ГЕНДЕРНЕ НАСИЛЬСТВО
Насильство стосовно жінок є структурним і глобальним явищем, для якого не існує соціальних, економічних, чи національних кордонів. Воно являє собою серйозне порушення прав людини, найбільш кричущу форму дискримінації за ознакою статі, однак все ще залишається великою мірою безкарним. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан зазначав, що кожна третя жінка у світі страждає від різних форм гендерно-обумовленого насильства протягом всього свого життя, в тому числі від психологічного, фізичного та сексуального насильства. При цьому, в більшості випадків жінка особисто знайома зі своїм кривдником.
Ситуації збройного конфлікту, період постконфліктного врегулювання та випадки вимушеного переселення можуть посилювати масштаби та інтенсивність вже наявних форм насильства, а також призводити до появи його нових форм. Протягом останнього десятиріччя все більшої уваги привертає до себе проблема сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом. Однак, питання безкарності злочинців все ще залишається актуальним, зокрема і для України.
Гендерне насильство може торкнутися будь-кого та будь-де: вдома або на роботі, незалежно від культурних чи релігійних переконань, статусу особи або рівня її освіти. Саме насильство є різним — фізичним, сексуальним, економічним чи психологічним, але в його основі завжди лежить гендерна нерівність та дискримінація. Постраждалі від такого насильства потребують величезної психологічної підтримки з боку суспільства. А також захисту – і, не в останню чергу, саме з боку правоохоронних органів. Але в нашій країні, як і в багатьох інших державах світу, у тому числі й європейських, правоохоронні установи дуже часто не сприймають насильство щодо жінок та дівчат як вагомий злочин такий, наприклад, як вбивство чи інші види агресії. І багато європейських експертів та правозахисників підкреслюють, що саме насильство за ознакою статі — це результат гендерної нерівності та хибних соціальних упереджень. До того ж існує прямий зв’язок між насильством щодо жінок і дискримінацією за ознакою статі – така формула підтверджена у Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок, що була прийнята у 1993 році, а також у Пекінській декларації та Платформі дій, що були прийняті на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок у вересні 1995 року. (Зазначимо, що це – міжнародні стратегічні документи, які визначають цілі та кроки для держав, щоб досягти прогресу у встановленні гендерної рівності).
Але поширені у суспільстві стереотипи, страх осуду, відчуття незахищеності та безвиході змушує постраждалих жінок та дівчат замовчувати випадки насильства. Через традицію звинувачувати жертву і лишати безкарними злочинців гендерно зумовлене насильство приховується у суспільстві. Тому через таке «приховане» гендерне насильство щороку гине велика кількість жінок та дівчат.
У всьому світі таке насильство вважається одним з найпоширеніших порушень прав людини. На жаль, в Україні також поширені випадки такого виду насильства, а через повномасштабну російську війну проти України кількість зареєстрованих випадків зростає в геометричній прогресії.
Необхідно зазначити, що Україна досягла значного прогресу у сфері захисту прав жінок за останні роки через запровадження «гендерного механізму» на найвищому – державному рівні.
У світі є дуже багато видів гендерно зумовленого насильства і кожен з них має свою специфіку. В Україні переважає домашнє насильство щодо жінок, яке теж має різні форми. Крім домашнього насильства є ще сексуальне насильство, домагання, переслідування, примусові шлюби, примусова вагітність, примусовий аборт, стерилізація тощо.
Вперше офіційне визначення терміну «насильство щодо жінок» було надано набагато пізніше, у Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок, що була прийнята у 1993 році. У цій же Декларації, як зазначалось вище, дискримінація згадується як причина та наслідок такого насильства.
Так, відповідно до Декларації, «насильство щодо жінок» – це «акт насильства, що вчиняється за гендерною ознакою, результатом якого є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання, а також погрози вчинення таких актів, примусове або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті».
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
