ЗАКОН УКРАЇНИ " ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ"
7 січня 2018 року вступив в силу Закон України “ Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким передбачено ряд спеціальних заходів щодо протидії домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Детально про суть кожного припису та різницю між ними у новій інфографіці.
Цього року в Україні набув чинності закон, який визначає види домашнього насильства та встановлює відповідальність за його скоєння. Тепер постраждалі мають чіткі механізми для притягнення кривдників до відповідальності, а держава зобов’язана захищати жертв, особливо, коли йдеться про дітей.
Щороку через насильство у світі помирають 1,4 мільйона людей. У 2018 році до Національної поліції України надійшло 115 500 заяв і повідомлень про домашнє насильство. Жертвами також стають діти — це становить серйозну загрозу для їхнього здоров’я та може спричинити негативні наслідки в дорослому житті.
Він містить алгоритми дій медиків і пацієнтів у разі сексуального, фізичного чи психологічного насильства.
➡ Що мають робити медики, у разі виявлення ознак насильства:
▪ знайти можливість поговорити віч-на-віч з постраждалим/постраждалою, уважно вислухати, але не змушувати говорити
▪говорити із постраждалим спокійно, встановити довірливий контакт
▪пояснити, що закон захищає жертв домашнього насильства та розповісти, де можна отримати психологічну та юридичну допомогу
▪ якщо йдеться про дитину, подбати про її безпеку та нормалізацію її емоційного стану
▪ проводити обстеження та лікування без дискримінації за будь-якою ознакою, перед тим отримавши усвідомлену згоду на обстеження
▪ інформувати людину та/або її законного представника (якщо представник не є кривдником) про права, заходи та соціальні послуги, якими може скористатися постраждала особа
▪ протягом доби заклад охорони здоров’я інформує Національну поліцію України, а у разі виявлення ушкоджень у дитини — також службу у справах дітей
Людина, постраждала від насильства або її законний представник, обов’язково має надати згоду на медичне втручання. Винятком є лише пряма загроза життю — у такому випадку згода пацієнта не є обов’язковою.
Важливо пам’ятати: про домашнє насильство можуть свідчити не лише клінічні симптоми, а й типи поведінки — агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань, відомих дітям відповідного віку (наприклад, невміння читати, писати та рахувати), тривожність.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
