Захист майнових прав повнолітніх осіб, над якими встановлено опіку або піклування
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Опікун зобов’язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах (ч. 1 ст. 72 ЦКУ).
Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо (ч. 3 ст. 72 ЦКУ).
Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі (ч. 4 ст. 72 ЦКУ).
Статтею 71 ЦКУ визначено правочини, на вчинення яких опікуну необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування:
1) відмова від майнових прав підопічного;
2) видання письмових зобов’язань від імені підопічного;
3) укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
4) укладення договорів щодо іншого цінного майна.
Піклувальник має право дати згоду на вчинення підопічним зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 224 ЦКУ).
Якщо фізична особа – підприємець визнана недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна. У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя. Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений (ст. 54 ЦКУ).
Договору управління майном присвячена Глава 70 ЦКУ (статті 1029 – 1045 ЦКУ).
Органи опіки та піклування вживають заходи щодо захисту майнових прав осіб, які перебувають під опікою (піклуванням), установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; охороняють та зберігають житло і майно підопічних осіб (пп.1.7 п. 1 Правил ).
Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна (ст. 74 ЦКУ).
Законодавством не конкретизовано умови встановлення опіки над майном. Як правило, норми статті 74 ЦКУ застосовуються у разі здійснення опіки або піклування над недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, органом опіки та піклування (ст. 65 ЦКУ) чи спеціальним закладом (ст. 66 ЦКУ) за умови, що опікуна чи піклувальника особі не призначено. Встановлення опіки над майном оформлюється рішенням (розпорядженням) органу опіки та піклування.
Особливості здійснення права на спадкування
Заяву про прийняття спадщини від імені недієздатної особи подає її опікун (ч. 4 ст. 1269 ЦКУ).
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 1273 ЦКУ).
Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 1273 ЦКУ).
Щодо збереження права на житло, яке перебуває у користуванні
Відповідно до статті 71 Житлового кодексу, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:
влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги – протягом усього часу перебування в них;
виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі – протягом усього часу перебування в ньому;
У таких випадках право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Статтею 32 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особи з інвалідністю, влаштовані в будинки-інтернати або в інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. При більш тривалих строках звільнена жила площа передається для задоволення потреб у житлі іншим особам з інвалідністю, які потребують поліпшення житлових умов.
Захист майнових прав повнолітніх осіб, над якими встановлено опіку або піклування.
